Найбільше багатство кожного – розум, тому у житті треба постійно вчитися, щоб багато знати, пізнавати дивовижний світ, що оточує нас.

Проте відомо, що людина не може знати все, якою б мудрою вона не була. Але людський інтелект дуже гнучкий, і існує безліч вправ, здатних дати йому необхідний імпульс на цілий день. Для розумного мислення наш мозок потребує всього три речі: тренувати розумові процеси, черпати багато інформації і вміти концентруватися на проблемі або ідеї.

 Учні гімназії ознайомилися із 17 простими діями, які рекомендується робити кожен день, щоб допомогти своєму розуму розширити свої можливості і стати розумнішими.

10 березня в рамках Шевченківських днів у Полонській гімназії пройшла наукова конференція «Тарасові шляхи на Поділлі», Яку підготувала Жолобова Марія Ізмаїлівна, вчитель української мови та літератури, з учнями 4-А та 4-Б класів гімназії.  Значення Т. Шевченка важко переоцінити, бо він був поетом для всіх: поетом народним, поетом гноблених, але не скорених. Народжений матір’ю-кріпачкою і сам кріпак, він став борцем титанічної сили. Про відвідини Великим Кобзарем нашого краю, про вогонь його палкого серця, запекле протистояння влади і шанувальників поета, Шевченківське відродження в добу Української революції та наші дні йшлося в наукових дослідженнях учнів. Завершилася конференція поетичною феєрією – читанням поезій Кобзаря. І житиме його слово вічно, бо в ньому правда, поклик до свободи, мудрість, гуманізм, ніжність і чарівна краса.

Тарас Шевченко - відомий у світі, в першу чергу, як митець слова. Однак це аж ніяк не забирає його слави, як художника. У його творчості поезія і живопис тісно пов’язані між собою. Свого часу відомий художник Леонардо да Вінчі стверджував, що «малярство – це німа поезія, а поезія – промовисте малярство». Для Шевченка живопис став потребою, вираженням його творчого духу. Про це вели мову 10 березня на учнівській науково-практичній конференції «Шевченко-художник» учні 5-А класу гімназії та вчитель української мови і літератури Кукуруза Лариса Іванівна. 

Є дні, що минають і непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня. З минулого віку і до наших часу, і далі - в майбутнє, у нові віки. День який явив світові Шевченка – великого сина великого народу. Літературно-музичне свято, приурочене 203-річниці від дня народження Т.Г.Шевченка «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля!», 9 березня провела вчитель української мови та літератури Демчук Наталія Петрівна. У виконанні учнів 3-А класу гімназії звучали вірші Тараса Григоровича, прості, доступні і водночас геніальні, знані в усьому світі. Його вірші – на всі часи, на всі віки.