Ось і настав той довгожданий хвилюючий момент. 18 травня у стінах гімназії для випускників пролунав останній шкільний дзвінок, який повідомив, що закінчився учбовий марафон з усіма його уроками, перервами, контрольними роботами і домашніми завданнями, відповідями з місця і біля дошки. Життєва дорога дуже мінлива і нелегка, у кожного вона буде своя. Але неодмінно всім буде світити далеким вогником наша гімназія як солодкий спогад дитинства і юності. 

   За стародавнім звичаєм, відправляючи в дорогу своїх учнів, наставники кажуть напутні слова. І сила цих слів несе в собі силу оберега, допомагаючи і підтримуючи юне покоління у важку хвилину. Саме такі слова звучали з вуст першої вчительки Валентини Василівни Янчук, класних керівників Алли Альфредівни Маліновської та Іванни Адамівни Вельгас, вчителів Алли Миколаївни Шермер, Марії Михайлівни Гаврилюк, Ігора Івановича Бондара, директора гімназії Ганни Олексіївни Марченко.

 Цей день надовго запам’ятається всім: учителям, кожний з яких дав знання цим дівчаткам і юнакам, учив їх доброті, чесності; батькам, які із радістю і тривогою вдивляються в обличчя своїх якось відразу дорослих дітей; випускникам, адже це останній день, коли вони ще всі разом! В їх душах залишиться мелодія сьогоднішнього дня: урочиста, яскрава, з нотками смутку і жалю. Кожен з них додасть в мелодію свою ноту: подяки, любові, вірності, надії. 

Фоторепортаж  

• Попередня
• Наступна